Мамы пишут сказки…

Сказки рядом. Сказки в нас. Сказки просто ждут.
Каждая мама может писать сказки для своих детей. Не верите? Приходите на МК по сказкотерапии и вы сами убедитесь. 

А вот абсолютно волшебная сказка одной из мам))

» Якось давно, в одному не дуже великому місті був парк. Він був просторий, зелений, де-не-де траплялися густі-прегусті зарості кущів. Дерева в тому парку здебільшого були старі, високі та гіллясті. І тінь від них була дуже густа і рідко коли промінчик міг просочитися крізь щільні крони.
Та ось, одного дня, виріс серед цього парку малесенький росточок. Він проклюнувся з насінинки неподалік від величезного, розкидистого дубу.
Цей росточок був настільки маленьким, що до нього не діставав жоден сонячний промінчик. Він чув розмови звірів та дерев, які перемовлялися про погоду, спеку або дощ, яскравість та ніжність або відсутність сонця, але сам майже не розумів що означає ніжитися в сонячному світлі. Але найгірше йому було вночі, бо темінь навколо ставала настільки густою і непроглядною, що він не міг навіть бачити свої малесенькі листочки-долоньки. А ще, навколо нього постійно щось шаруділо, здригалося, задівало його то згори, то з боку. Час від часу його пригинали до самісінької землі, терлися об нього або навіть нюхали. І здавалося йому, що з кожним вечором парк наповнюється цілою купою всіляких чудовиськ та монстрів, які з кожним разом підходять до нього все ближче і от-от схоплять своїми кривими та безжальними лапами. І ні чим не міг росточок захиститися.
Та ось, одного ранку, після особливо жахливої ночі, коли росточок вже зовсім зблід від страху та відчаю, сталася несподіванка. Одна молоденька кішечка, прогулюючись парком, побачила пташку, яка сиділа на тому самому дубі, біля якого ріс наш росточок. Кицька вирішила впіймати пташку і гарненько нею поснідати,тож вона тихесенько забралась на дерево і підібравшись якомога ближче до пташки стрибнула на гілку, те та сиділа виспівуючи пісеньки. Але гілка була суха, вона хруснула, не витримавши ваги кицьки, пташка злетіла вгору, а кицька з несамовитим нявчанням полетіла вниз, але встигла зачепитися за іншу гілку і втриматися на ній. Кішка відправилася далі з голодним ворчанням у шлунку, а от суха гілляка впала додолу.
Аж тут у кроні дерева з’явилася дірочка, через яку просочився сонячний промінчик і потрапив він саме на те місце де ріс наш росточок. Увесь день він грівся на сонечку і навіть зазеленів від радощів. А коли почало темнішати, зійшов місяць і вперше в житті росточок зміг розгледіти, що відбувається в парку вночі.
З усіх боків, як завжди, було чути шурхотіння, але то були ні які не чудовиська, або монстри, а просто комашки та звірі, які полюбляли нічні прогулянки. Спостерігаючи за ними, росточок зрозумів, що ніхто з них не збирається з ним робити нічого поганого. Вони просто займались своїми справами і не зважали ні на що навколо.
І тоді росточок підвів очі вгору і побачив повний, яскравий місяць, який вкривав своїм срібним сяйвом усе навколо і все ставало неначе сповнене магії.
З того часу, росточок дуже полюбив ночі. Саме в такі години він полюбляв спостерігати за тим, що відбувається навколо, коли зникала денна спека та метушня.»

Понравилась сказка? Расскажите!